Теплі водяні підлоги, їхні переваги та недоліки.

Історія виникнення теплих підлог бере початок ще з часів Стародавнього Риму, коли перші теплі підлоги почали застосовувати в облаштуванні лазень заможних городян. В основі влаштування цих підлог лежала спеціальна піч і під’єднані до неї нижче рівня підлоги вентиляційні канали, якими проходило гаряче повітря.

Однак, попри таку давню історію виникнення цієї технології опалення, ширшого поширення вона набула лише в середині двадцятого століття. Особливо широко система опалення за принципом теплих водяних підлог поширилася у Швеції, де вона застосовується приблизно у 80% будинків. Теплі водяні підлоги нині повною мірою можуть конкурувати з будь-якою системою радіаторного опалення, чи то водяне, чи парове опалення.

Основною перевагою теплих підлог порівняно з радіаторною системою опалення насамперед є рівномірне прогрівання приміщення по всій площі. Водночас слід взяти до уваги екологічність цього методу, тобто відсутні виділення шкідливих речовин у повітря (оскільки відсутні зони перегріву), відсутнє електромагнітне випромінювання (на відміну від електричних джерел обігріву), вищий ККД (у радіаторній системі опалення ККД становить близько 10%, а якщо не купити металопластикові вікна, то й того менше – близько 5-7%)

Найчастіше під час монтажу теплих водяних підлог застосовують «мокрий» метод. Суть цього методу полягає в такому: по всій площі опалюваного приміщення на основу, що складається з утеплювального шару (полістирол) і тепловідбивного шару (фольга), поверх армувальної сітки укладають мережу трубопроводів, яку, своєю чергою, заливають бетонним розчином, що дає змогу, своєю чергою, уникнути додаткових розподільників тепла. Сам трубопровід розподіляють по поверхні підлоги двома способами – «змійкою» та «равликом».

Укладання «змійкою» приваблює своєю простотою, але не рекомендується застосовувати його на великих площах, оскільки перепад температур у різних кінцях кімнати буде досить суттєвим. Цей факт, своєю чергою, загрожує перегрівом деяких зон понад допустимі норми.

Спосіб укладання теплопроводів «равликом» зручний насамперед для промислових приміщень і приміщень великої площі. Цей метод насамперед складний у виконанні, оскільки передбачає велику кількість обов’язкових розрахунків, однак він забезпечує найрівномірніше прогрівання приміщення по всій площі завдяки чергуванню контурів вхідного та вихідного потоків води чи іншої рідини, що застосовується в трубопроводі.

Система водяного опалення складається із запірно-регулювальної арматури, трубопроводу, а також автоматики, що здійснює моніторинг і підтримання заданої температури, а також контроль витрати рідини в системі.

Сама собою система є низькотемпературною, оскільки температура теплоносія регулюється в діапазоні 30-50 ̊С.